Карпатські рапсодії 

Мирослав Лазарук є добрим, перфектним, і глибоким автором.

    Він надзвичайно працьовитий, плодовитий і всюдисущий. Не боїться експериментувати з традиційними жанрами, формами, при тому – вигадувати свої власні. 

 Взявся за написання книжки, щоб нагадати людям про великого українського живописця Петра Яковенка, який творив у майстерні на шостому поверсі, де не було ні тепла, ні води, ні газу. Була тільки його душа і творчість. І 

 На жаль, офіційне визнання прийшло до майстра лише наприкінці його життя.  

Задум про написання книжки про Яковенка у Лазарука  виник ще за життя художника. Але він заборонив її писати, бо думав, що  не заслуговує книги, звання, Шевченківської премії. Його це насправді не цікавило. Він жив і творив заради мистецтва, дихав мистецтвом і народив потужний мистецький всесвіт. 

Петро Яковенко не мав жодної професійної мистецької освіти, за фахом був військовим, полковником, в той же час у Чернівцях скромно жив на зарплату двірника, наглядача виставкової зали чи сторожа. Не маючи грошей на полотно, він часом зривав обкладинки із товстих томів Маркса-Леніна і на них малював геніальні шедеври.  

 Нам потрібно світло, бо воно долає тьму, долає безпросвіття, виводить українців на нову дорогу.  

 

 

 

 

 

 

 

 

Коментарі

Дописати коментар